ЛИСИЧЕНКО ГЕОРГІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ

 

ЛИСИЧЕНКО ГЕОРГІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ
lysychenko@ukr.net
+38 (044) 424 00 29
ЛИСИЧЕНКО ГЕОРГІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ у Верховній Раді

посада: Директор
Член-кореспондент НАН України за спеціальністю ядерна енергетика, дата обрання:05.06.2006
Лауреат державної премії в галузі науки і техніки України (2012),
дійсний член Академії гірничих наук України (2015) – учений в галузі геоекології та ресурсної бази ядерної енергетики, математичного моделювання і методології аналізу ризиків природно-техногенних процесів, радіоекології та ядерної енергетики.

науковий ступінь: доктор технічних наук (2003),
наукове звання: професор зі спеціальності «екологічна безпека» (2013);
дата народження: 29 червня 1947 р.
місце народження: м. Київ
кваліфікація: геолог, гідролог;
наукові напрями: екологічна безпека; атомна енергетика; гідрологія і інженерна геологія; цивільний захист
кількість наукових робіт: монографії – 16, статті і тези – 350, винаходи і патенти – 15;

Біографія

Георгій Віталійович Лисиченко народився 29 червня 1947 р. у м. Києві.  У 1970 році закінчив геологічний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка, одержавши диплом геолога-гідрогеолога. У 1980 році захистив кандидатську дисертацію.

Значний час працював на керівних посадах:

  • учений секретар Відділення наук про Землю Президії АН УРСР (1983-1987);
  • завідувач відділом водогосподарсько-радіологічних досліджень Українського філіалу Центрального НДІ комплексного використання водних ресурсів Мінводгоспу СРСР (1987-1990);
  • завідувач кафедри та декан факультету охорони навколишнього середовища Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України (1994 –1996);
  • заступник директора Державного наукового центру радіогеохімії навколишнього середовища НАН України та МНС України (1996–2000);
  • директор Київського геологорозвідувального технікуму ( 2000–2001);
  • завідувач кафедри захисту населення і територій Інститут державного управління у сфері цивільного захисту МНС України (2001-2002);

  • заступник директора з наукової роботи «Інституту геохімії навколишнього середовища НАН та МНС України » та зав. відділом проблем екологічної безпеки цього ж інституту (від 2005 – 2013);
  • в. о. директора Державної установи «Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України » ( з березня 2013 р. до березня 2014 р.);
  • директор Державної установи «Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України » ( з березня 2014 р. до теперішнього часу).


Основна наукова діяльність Лисиченка Г.В. пов’язана з дослідженнями, спрямованими на:

  • розвиток сировинної бази для ядерної енергетики;
  • вирішення комплексних проблем безпеки АЕС та інших об’єктів інфраструктури ядерного-паливного циклу, що охоплюють питання ядерної, радіаційної, техногенно-екологічної та інженерно-геологічної безпеки, у тому числі при аварійних ситуаціях їх функціонування.

Брав безпосередню участь у науково-дослідних та проектно-вишукувальних роботах з обґрунтування розміщення АЕС, ГЕС та ГАЕС  України. Займався питаннями математичного моделювання геолого-екологічних процесів  для попередження виникнення надзвичайних ситуацій на АЕС та інших об’єктах ядерного паливного циклу; займався обґрунтуванням та створенням систем комплексного екологічного моніторингу та обґрунтуванням заходів з  підвищення рівнів їх екологічної безпеки.

Одразу після катастрофи на Чорнобильській АЕС був призначений першим керівником штабу Академії наук України в м. Чорнобилі (червень-вересень 1986 р.), де забезпечував науково-практичну реалізацію пропозицій учених Академії наук України з ліквідації наслідків аварії та мінімізації її негативного впливу на навколишнє середовище та населення. У зоні аварії ЧАЕС, як фахівець, безпосередньо займався системами сейсмічної діагностики стану зруйнованого реактора, оцінками радіоекологічного стану забруднених територій, питаннями захисту водних ресурсів від забруднення та поводження з радіоактивними відходами.

Значним науковим внеском у розвиток систем ядерної і радіаційної безпеки є розробки зі створення сучасних технічних систем радіоекологічного моніторингу та фізичного захисту енергетичних об’єктів.

Має стаж викладацької роботи в вищих навчальних закладах більше 10 років. Підготував 4 кандидати наук та 3-х докторів наук.

         Публікації Лисиченко  Георгія Віталійовича – опубліковано близько 350 робіт, у тому числі 16 монографій та 15 винаходів (близько 150 робіт присвячено безпосередньо різним питанням “ядерної енергетики”).

Основні результати досліджень Лисиченка Г.В. дістали висвітлення у таких колективних монографіях:

  • Формирование эксплуатационных ресурсов подземных вод платформенных структур Украины (1979);
  • Введение в моделирование гидрогеологических процессов» (1980); «Лечебные минеральные воды типа “Нафтуся” (1986);
  • Особенности взаимодействия геологической среды и объектов атомных станций» (1987);
  • Формирование режима подземных вод в районах развития активных геодинамических процессов» (1988);
  • Водообмен в гидрогеологических структурах Украины. Методы изучения водообмена (1988);
  • Проблеми охорони геологічної спадщини України» (1999);
  • Ядерная энергетика, обращение с отработанным ядерным топливом и радиоактивными отходами» (2006);
  • Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» (2008);
  • Комплексний геоекологічний моніторинг зони впливу Ташлицької ГАЕС та Олександрівського водосховища: 1998-2008 рр.» (2010);
  • Уранові руди України: геологія, використання, поводження з відходами виробництва» (2010);
  • Методологія оцінювання екологічних ризиків (2011);
  • Стратегічні мінеральні ресурси України: титан, скандій, нікель, кобальт  (2014);
  • Геохімія ртуті у підземних водах геологічних структур Донецької складчастої споруди (2014);
  • Перспективи розвитку уранової сировинної бази ядерної енергетики України (2014).

У співавторстві вийшло з друку ряд навчальних посібників:

  • Моніторинг і методи вимірювання параметрів навколишнього середовища (2009);
  • Экологические аспекты энергопроизводства. Атомная энергетика» (2013);
  • Екологічний ризик: методологія оцінювання та управління» (2014).

Науково-організаційна та громадська робота:

  • член Бюро Відділення ядерної фізики та енергетики НАН України ( з 2006 р. –до теперішнього часу;
  • заступник академіка-секретаря Відділення ядерної фізики та енергетики НАН України  ( з 2006 р. до 2015 р);
  • голова Комітету комплексного аналізу безпеки гірничовидобувної та переробної промисловості, поводження з радіоактивними відходами та їх впливу на населення та навколишнє природне середовище Національної комісії з радіаційного захисту населення України (від 2010 р. до теперішнього часу);
  • голова спецради з захисту докторських дисертацій по спеціальностях «Екологічна безпека», «Геологія родовищ металевих і неметалевих корисних копалин»;
  • головний редактор наукового збірника «Техногенно-екологічна безпека та цивільний захист» та член редколегії збірника наукових праць ДУ «ІГНС НАН України»;
  • голова Міжвідомчої наукової ради при Президії НАН України з проблем поводження з радіоактивними відходами.

Також приймає участь у роботі різних комісій та науково-технічних  рад НАН України та інших відомств.

Лауреат державної премії в галузі науки і техніки
2012 рік

Почесний працівник атомної енергетики
2006 рік
медаль «В пам'ять 1500-річчя м. Києва»
1982 рік
Відзнака МНС України
2006 рік
Грамота Президії Верховної Ради УРСР
1986 рік
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
2006 рік

Орден «За заслуги» ІІ ступеня
2012 рік